Біотопи України
Т. ТРАВ’ЯНІ БІОТОПИ
Т3. Вологі трав’яні біотопи
Т3.1 Вологі луки сінокісного використання
Т3.1.1 Вологі евтрофні і мезотрофні сінокісні луки / Wet eutrophic and mesotrophic hay grassland
EUNIS: Е3.43 Subcontinental riverine meadows / Субконтинентальні прирічкові луки.
Резолюція 4 Бернської конвенції: Е3.4 Moist or wet eutrophic and mesotrophic grassland / Мокрі або вологі евтрофні і мезотрофні луки.
Додаток І Оселищної Директиви: 6440 Alluvial meadows of river valleys of the Cnidion dubii / Заплавні луки річкових долин Cnidion dubii.
UkrBiotop: E1.23 Лисохвостові луки рівнинних ділянок заплав із змінним зволоженням.
Зелена книга України: –
Синтаксономія: Molinio-Arrhenatheretea Tx. 1937, Molinietalia caeruleae Koch 1926, Deschampsion cespitosae Horvatić 1930.
Характерні види: вищі судинні рослини – Agrostis gigantea, Allium angulosum, Alopecurus pratensis, Carex vulpina, Cnidium dubium, Galium boreale, Gratiola officinalis, Inula britannica, Oenanthe silaifolia, Ptarmica cartilaginea, Viola pumila. Всього характерних видів – 10; порогове значення – 3.
Структура: домінанти трав’яного ярусу – Agrostis gigantea, Alopecurus pratensis, Poa palustris, Poa trivialis; домінанти мохово-лишайникового ярусу – Calliergonella cuspidata, Calliergon cordifolium.
Екологічна характеристика. Заплавні луки, приурочені до схилів та днищ неглибоких западин або рівнинних ділянок різних частин заплав, найчастіше прируслових та центральних, збагачених делювіальними відкладами. Формуванню біотопів сприяє вираженість заплавного режиму, що характерно для розвинутих заплав понизь великих річок. Біотопи поширені на схилах і днищах неглибоких западин, на рівнинних ділянках прируслової та центральної частин заплави, на ділянках з багатими на поживні речовини ґрунтами – лучними, болотисто-лучними та лучно-болотними, рідше торф’янистими або дерновими часто оглеєними та мулистими різного механічного складу – від піщаних до глинистих, переважно із нейтральною реакцією ґрунтового розчину. Режим використання угідь – переважно сінокісний або комбінований, помірний.
Поширення: в Європі – Бореальний, Континентальний та Паннонський біогеографічні регіони; в Україні – Східноєвропейська лісова провінція (Лівобережнополіський та Присеймський геоботанічні округи), Східноєвропейська лісостепова провінція (Північний Правобережнопридніпровський, Центральний Правобережнопридніпровський, Лівобережнодніпровський, Північний Лівобережний, Полтавський, Сумський, Харківський геоботанічні округи), Паннонська провінція.
Репрезентативність: А. Ступінь збереженості: В.
Присутність рідкісних та зникаючих видів: з Червоної книги України – Carex secalina, Dactylorhiza incarnata, D. majalis, Fritillaria meleagris, Gladiolus imbricatus, G. tenuis, Iris sibirica, Leucanthemella serotina, Leucojum aestivum, Orchis palustris (як Anacamptis palustris), O. laxiflora (як A. laxiflora); з Резолюції 6 Бернської конвенції – Ostericum palustre (як Angelica palustris); з додатків II, IV Оселищної Директиви – Ostericum palustre (як Angelica palustris).
Загрози: гідробудівництво, осушувальна меліорація, припинення традиційного використання угідь, розорювання заплав, інвазії чужорідних видів.
Менеджмент: помірне сінокосіння.
Автор: А.А. Куземко