Український геоботанічний сайт

Біотопи України

Т. ТРАВ’ЯНІ БІОТОПИ

Т2 Мезофітні трав’яні біотопи

Т2.4 Пустищні луки

Т.2.4.2 Гірські пустищні луки / Mountain heath grasslands

Т.2.4.2а Первинні гірскі пустищні луки.

Т.2.4.2б Вторинні гірські пустищні луки.

EUNIS: E4.317 Carpathian mat-grass swards / Карпатські біловусові угруповання (Т.2.4.2а); Е1.71. Nardus stricta swards / Угруповання Nardus stricta (Т.2.4.2б).

Резолюція 4 Бернської конвенції: E4.3. Acid alpine and subalpine grassland / Ацидофільні альпійські і субальпійські луки (Т.2.4.2а); Е1.71. Nardus stricta swards / Угруповання Nardus stricta (Т.2.4.2б).

Додаток І Оселищної Директиви: 6230*Species-rich Nardus grasslands on siliceous substrates in mountain areas / Багатовидові луки з Nardus на силікатних субстратах гірських (та передгірних) регіонів континентальної Європи.

UkrBiotop: Гірські біловусники на силікатному підґрунті.

Зелена книга України: 119. Угруповання формації нарцису вузьколистого (Narcissietа angustifolii) (асоціація біловусово-вузьколистонарцисова (Narcissietum (angustifolii) nardosum (strictae)).

Синтаксономія: Juncetea trifidi Hadač in Klika et Hadač 1944, Festucetalia spadiceae Barbero 1970, Nardion strictae Br.-Bl. 1926 (Т.2.4.2а); Nardetea strictae Rivas Goday et Borja Carbonell in Rivas Goday et Mayor Lopez 1966, Nardetalia strictae Preising 1950, Nardo-Agrostion tenuis Sillinger 1933 (Т.2.4.2б).

Характерні види: Т.2.4.2а: вищі судинні рослиниCampanula alpina, Diphasiastrum alpinum, Geum montanum, Hieracium alpinum, Luzula sudetica, Nardus stricta, Pseudorchis albida, Soldanella hungarica, Thymus pulcherrimus. Всього характерних видів – 9; порогове значення – 5.                                                                                                    Т.2.4.2б: вищі судинні рослиниArnica montana, Agrostis capillaris, Antennaria dioica, Anthoxanthum odoratum, Bistorta officinalis, Campanula rotundifolia, Carex pallescens, C. pilulifera, Crepis conyzifolia, Geranium sylvaticum, Gnaphalium sylvaticum, Gymnadenia conopsea, Hypericum maculatum, Nardus stricta, Polygala vulgaris, Potentilla erecta, Sieglingia decumbens, Thymus pulegioides, Viola canina. Всього характерних видів – 19; порогове значення – 9.

Структура: Т.2.4.2а: домінанти трав’яного ярусу – Anthoxanthum alpinum, Nardus stricta, Potentilla aurea, Soldanella hungarica; домінанти мохово-лишайникового ярусу – Pleurozium schreberi, Polytrichum commune, Sphagnum spp.                                                Т.2.4.2б: домінанти трав’яного ярусу – Agrostis capillaris, Arnica montana, Festuca rubra agg., Nardus stricta, Potentilla erecta; домінанти мохово-лишайникового ярусу – Rhytidiadelphus squarrosus, Pleurozium schreberi, Thuidium delicatulum.

Екологічна характеристика. Первинні біловусові угруповання (Т.2.4.2а) характеризуються багатим флористичним складом. Вони, на відміну від похідних біловусників, не формують суцільної дернини. Травостій розріджений. Поширені переважно в субальпійському поясі, іноді трапляються у верхньому лісовому. Збереглися на окраїнах верхньої межі лісу, серед заростей сосни гірської, по периферії гірських боліт. Їхні місцезростання відзначаються високою вологістю ґрунту, інтенсивним освітленням, тривалим заляганням снігу. Угруповання вторинних біловусників (Т.2.4.2б), які сформувалися внаслідок багатовікової пасквальної дигресії на місці первинних високогірних лучних (у тому числі й первинних біловусових), чагарникових та лісових (смерекових, букових) біотопів. Саме ці біловусники сьогодні займають майже половину площ високогірних полонин. Склад і структура похідних біловусників залежать від висоти гір, експозиції, крутизни схилів, пасквального навантаження. Вони формуються в широкому спектрі ґрунтових умов – від буроземів і дерново-буроземних, часто оглеєнних, ґрунтів  субальпійського та лісового поясів до підзолисто-буроземних ґрунтів низькогір’я. Видова насиченість і флористичний склад пов’язані зі складом угруповання попередника та стадією дигресії, на кінцевих етапах якої формуються біловусникові пустища з дуже низьким видовим різноманіттям (15–20 видів). Видове насичення збільшується біля верхньої межі лісу за рахунок проникнення видів з контактних лісових і лучних ценозів.

Поширення: в Європі – Альпійський біогеографічний регіон; в Україні – Карпатсько-Альпійська гірська провінція (усі високогірні масиви).

Репрезентативність: В (Т.2.4.2а); А (Т.2.4.2б). Ступінь збереженості: В.

Присутність рідкісних та зникаючих видів: з Червоної книги УкраїниBotrychium lunaria, Campanula kladniana, Carex umbrosa, Crocus heuffelianus, Coeloglossum viride, Diphasiastrum alpinum, Gentiana laciniata, G. lutea, G. punctata, Gymnadenia conopsea, Hupersia selago, Lilium martagon, Listera ovata, Narcissus angustifolius, Pedicularis sylvatica, Pinguicula vulgaris, Platanthera bifolia, Pseudorchis albida, Pulsatilla scherfelii, Pseudorchis albida, Rhododendron myrtifolium, Traunsteinera globosa; з Резолюції 6 Бернської конвенціїNarcissus angustifolius (як Narcissus poeticus subsp. radiiflorus); з додатків II, IV Оселищної Директиви – не виявлені.

Загрози: кліматичні зміни, внаслідок випасання первинні біловусники трансформуються у вторинні. Останніми роками, у зв’язку із занепадом відгінного скотарства, заповіданням значних площ високогірних масивів, спостерігається поступове згасання похідних біловусників і відновлення на їх місці корінних лісових угруповань і чагарникового криволісся. Крім того, за відсутності пасквального впливу, відбувається конкурентне витіснення світлолюбного біловуса та інших дрібних видів високорослими дернинними злаками та заростання біловусників чагарничковими угрупованнями (чорничники, брусничники).

Менеджмент: біотоп стабільний в умовах невтручання (Т.2.4.2а); збереженню видового різноманіття вторинних біловусників (Т.2.4.2б) сприяють практиковані на цих луках спорадичне нерегулярне косіння та поблажливе випасання.

Автори: І.І. Чорней, Р.Я. Кіш, Д.М. Якушенко