Біотопи України
Т. ТРАВ’ЯНІ БІОТОПИ
Т4 Альпійські і субальпійські трав’яні біотопи
Т.4.2 Альпійські щільнодернинні низькотравні луки
Підтип Т.4.4.1а – альпійські осокові низькотравні луки
Підтип Т.4.4.1б – альпійські ситникові пустища
Підтип Т.4.4.1в – альпійські дрібнозлакові луки
EUNIS: E4.3. Acid alpine and subalpine grassland / Ацидофільні альпійські і субальпійські луки.
Резолюція 4 Бернської конвенції: E4.3. Acid alpine and subalpine grassland / Ацидофільні альпійські і субальпійські луки.
Додаток I Оселищної Директиви: 6150 Siliceous alpine and boreal grasslands / Альпійські та бореальні луки на силікатному субстраті.
UkrBiotop: Альпійські різнотравно-злакові луки на силікатному підґрунті (частково).
Зелена книга України: 115. Угруповання формації горянки дворядної (Oreochloetа distichae).
Синтаксономія: Juncetea trifidi Hadač in Klika et Hadač 1944, Caricetalia curvulae Br.-Bl. in Br.-Bl. et Jenny 1926, Caricion curvulae Br.-Bl. 1925, Juncion trifidi Krajina 1933.
Характерні види: Т.4.4.1а: вищі судинні рослини – Carex curvula, Primula minima, Senecio carpaticus, S. carniolicus. Всього характерних видів – 4; порогове значення – 2. Т.4.4.1б: вищі судинні рослини – Juncus trifidus, Hieracium alpinum; лишайники – Cetraria islandica. Всього характерних видів – 3; порогове значення – 2. Т.4.4.1в: вищі судинні рослини – Festuca airoides, Cetraria islandica. Всього характерних видів – 2; порогове значення – 2.
Структура: домінанти травʼяного ярусу – Carex curvula, Juncus trifidus, Festuca airoides, Hieracium alpinum; домінанти мохово-лишайникового ярусу – Cetraria islandica, Cladina rangiferina, Polytrichum spp.
Екологічна характеристика. Клімаксові флористично бідні трав’яні угруповання (Т.4.4.1а) альпійського поясу на силікатному субстраті, формуються на сильно щебенистих торф’янистих ґрунтах з рН 3,8–4,1, на вершинах хребтів в діапазоні висот 1950–2060 м н.р.м. Місцезростання завжди експоновані до сильних вітрів і взимку, як правило, не захищені сніговим покривом. Ситникові пустища (Т.4.4.1б) формуються на бурих альпійських ґрунтах з ознаками опідзолення й нерозкладеними рештками рослин у верхніх горизонтах, які приурочені до злегка похилих, рідше крутих схилів на вершинах хребтів і випуклих ділянок рельєфу, що експоновані до пануючих вітрів в межах висот 1700–1930 м н.р.м. Лишайниково-кострицеві дрібнозлакові біотопи (Т.4.4.1в) формуються на пенепленізованих вершинах гір, сідловинах та схилах експонованих до вітрів, які займають близько половини площі альпійського поясу і трапляються на типових середньої глибини (до 40–50 см) гірсько-лучних торф’янистих ґрунтах, на кислих осадових і кристалічних породах. Поширені в діапазоні висот 1500–2060 м н.р.м.
Поширення: в Європі – Альпійський біогеографічний регіон; в Україні – Мармаросько-Чорногірсько-Свидовецький округ Карпатсько-Альпійської гірської провінції (гірські масиви Чорногора, Горгани, Свидовець, Мармароські Альпи, Чивчини).
Репрезентативність: В. Ступінь збереженості: В.
Присутність рідкісних та зникаючих видів: з Червоної книги України – Agrostis rupestris, Campanula kladniana, Diphasiastrum alpinum, Hupersia selago, Loiseleuria procumbens, Oreochloа disticha, Oxyria digina, Primula minima, Pulsatilla scherfelii, Rhododendron myrtifolium, Salix herbacea, Saxifraga bryoides; з Резолюції 6 Бернської конвенції – не виявлені; з додатків II, IV Оселищної Директиви – не виявлені.
Загрози: кліматичні зміни, випас, нерегульований туризм і рекреація.
Менеджмент: стабільний в умовах невтручання; виявляє тенденцію до розширення площ при наявності випасу.
Автори: І.І. Чорней, Д.М. Якушенко, Р.Я. Кіш.