Біотопи України

EUNIS: I1.4. Inundated or inundatable croplands, including rice fields / Культури трав’яних рослин, що затоплюються, в т.ч. рисові поля.
UkrBiotop: І:1.11 Агробіотопи зернових культур сегетального типу.

Синтаксономія: Oryzetea sativae Miyawaki 1960: Cypero difformis-Echinochloetalia oryzoidis O. de Bolòs et Masclans 1955, Oryzo sativae-Echinochloion oryzoidis O. de Bolòs et Masclans 1955.

Характерні види: вищі судинні рослини – Alisma plantago-aquatica, Cyperus difformis, Echinochloa crusgalli, E. oryzoides, Juncellus serotinus, Monochoria korsakowii, Oryza sativa, Schoenoplectus supinus. Всього характерних видів – 8; порогове значення – 3.

Структура. Угруповання зазвичай розділяються на 2 надводних під’яруси, в яких домінантами виступають Echinochloa crusgalli, E. oryzoides, Oryza sativa, Bolboschoenus maritimus, Phragmites australis, Typha angustifolia, Butomus umbellatus серед високих трав та Alisma plantago-aquatica, Cyperus difformis, Juncellus serotinus, Monochoria korsakowii з середніх трав. Наприкінці вегетаційного періоду на поверхні води часто формується синузія з вільноплавних на поверхні води рослин (Lemna minor, L. trisulca, Spirodela polyrrhiza, Azolla spp. та ін.). У підводному ярусі відмічені Potamogeton perfoliatus, P. berchtoldii, Stuckenia pectinata, Caulinia minor, Cladophora spp., Nitella spp. i Chara spp.

Екологічна характеристика. Сегетальний біотоп, який характерний лише для 1 зернової культури – Oryza sativa, агротехніка вирощування якої передбачає заводнення. Система рисових полів включає власне рисові чеки (площею від 1 до 20–30 га, сплановані згідно вимог агротехніки і які затоплюються водою завглибшки 15–35 см), іригаційні канали (зрошувальні і скидні) та дамби (міжчекові й між групами чеків). Біотоп характеризується різкозмінним режимом зволоження: рисові поля, в залежності від сорту рису, на час вегетаційного періоду затоплюються на (2,5) 3–4 (4,5) місяці на рік, натомість, більшу частину року рисові чеки сухі. Ґрунти представлені чорноземами південними солонцюватими, осолоділими та лучними, темно-каштановими та каштановими солонцюватими ґрунтами в комплексі з солонцями (рисосіючі райони Херсонської, Миколаївської областей та Криму) та лучно-болотними ґрунтами різного ступеня засолення (дельта р. Дунай). Ґрунти солонцевого комплексу містять значну кількість солей (0,2–0,5%). В орному шарі вміст гумусу від 1 до 2%, нітратів – 10–15 і фосфатів – 30–40 мг на кг сухого ґрунту. Тип засолення – сульфатний, сульфатно-хлоридний і хлоридний (ближче до моря). В процесі спорудження рисових систем ґрунти зазнають значної деформації (зрізка, насипання, вторинні переміщення горизонтів, порушення структури тощо). Згодом при вирощуванні рису внаслідок тривалого затоплення вплив едафічного фактора на характер рослинності згладжується і розподіл рослинних угруповань залежить переважно від глибини води, ступеня засолення і водопроникності ґрунту, а також агротехнічної і хімічної обробки посівів.

Поширення: в Європі – Середземноморський, Степовий, Чорноморський та Паннонський біогеографічні регіони; в Україні – Понтична степова провінція, Чорноморсько-Азовська степова підпровінція: Дунай-Дністровський, Дніпровсько-Азовський, Присиваський округи).

Присутність рідкісних та зникаючих видів: з Червоної книги України – Scirpus mucronatus (як Schoenoplectus mucronatus); з Резолюції 6 Бернської конвенції – не виявлені; з додатків II, IV Оселищної Директиви – не виявлені.

Менеджмент: контроль за поширенням неаборигенних інвазійних рослин.

Автори: Т.П. Дзюба, І.І. Мойсієнко.