Біотопи України
К. КАМ’ЯНИСТІ ВІДСЛОНЕННЯ ТА ІНШІ БІОТОПИ ЗІ СЛАБОРОЗВИНЕНИМ РОСЛИННИМ ПОКРИВОМ
К1 Скелі та осипища силікатних порід
К1.2 Осипища силікатовмісних порід Карпат / Siliceous screes of Carpathians
К1.2a Дрібноуламкові осипища силікатовмісних порід Карпат
К1.2б Крупноуламкові осипища силікатовмісних порід Карпат (ґреґоти)
EUNIS: H2.31 Alpine siliceous screes / Альпійські осипища силікатних порід; H2.32. Medio-European upland siliceous screes / Середньоєвропейські силікатні кам’яні осипища на височинах. Н2.5 Acid siliceous screes of warm exposures / Кислі силікатні осипища теплих експозицій.
Резолюція 4 Бернської конвенції: H2.3. Temperate-montane acid siliceous screes / Температно-монтанні осипи кислих силікатних порід. Н2.5 Acid siliceous screes of warm exposures / Кислі силікатні осипища теплих експозицій.
Додаток І Оселищної Директиви: 8110 Siliceous scree of the montane to snow levels (Androsacetalia alpinae and Galeopsietalia ladani) / Силікатні осипища від монтанного до нівального поясів (Androsacetalia alpinae та Galeopsietalia ladani); 8150. Medio-European upland siliceous screes / Середньоєвропейські силікатні кам’яні осипища на височинах.
UkrBiotop: Осипища силікатних порід у монтанному та альпійському поясах.
Зелена книга України: –
Синтаксономія: Thlaspietea rotundifolii Br.-Bl. 1948, Androsacetalia alpinae Br.-Bl. in Br.-Bl. et Jenny 1926, Veronicion baumgartenii Coldea 1992; Galeopsietalia segetum Oberd. et Seibert in Oberd. 1977, Galeopsion Oberd. 1957; Leprarietea chlorinae Wirth 1972, Leprarietalia chlorinae Hadač in Klika et Hadač 1944, Leprarion chlorinae Šmarda et Hadač in Klika et Hadač 1944.
Характерні види: К1.2a: вищі судинні рослини – Cerastium lanatum, Chaenorhinum minus, Chamerion angustifolium, Dianthus carthusianorum, Epilobium collinum, Hylotelephium maximum, Luzula alpinopilosa, Oxyria digуna, Primula minima, Ranunculus pseudomontanus, Saxifraga carpatica, Sedum acre, S. alpestre, Seseli pallasii, Soldanella hungarica, Steris viscaria, Tussilago farfara, Veronica baumgartenii. Всього характерних видів – 17; порогове значення – 6 (у т. ч. лишайників – 1).
К1.2б: лишайники – Chrysothrix chlorina, Lepraria membranacea agg. Біотоп легко впізнати завдяки виду Chrysothrix chlorina, що утворює салатового до жовтого кольору порохнисту масу на каміннях вглибині розщелин, тріщинах або на негативних поверхнях скель. Всього характерних видів – 2; порогове значення – 1.
Структура: домінанти трав’яного ярусу – Campanula alpina, Poa alpina, Geum montanum, Hylotelephium argutum, Sedum acre, усі види зі слабкою зімкненістю; домінанти лишайникового ярусу – основу валунів вкриває лепрозний лишайник Chrysothrix chlorina жовтого кольору, на вертикальних стінках домінують жовто-зелені слані представників роду Rhizocarpon.
Екологічна характеристика. Угруповання біотопу трапляються на кислих вологих осипищах та осипищних схилах і сідловинах у найвищих частинах гір Українських Карпат, часто на межі з довготривалими сніжниками або формуються на природних чи напівприродних силікатних скельних осипах передгір’я та низькогір’я. Приурочені до крутих схилів, кислих, вулканічного походження, субстратів(ліпарити, андезити, ріоліти) а також флішових порід низькогір’я.
Поширення: в Європі – Альпійський біогеографічний регіон; в Україні – Карпатсько-Альпійська гірська провінція (гірські масиви Свидовець, Чорногора, Вігорлат-Гутинська гряда, в низькогір’ї Полонинського та Вододільного хребтів, а також дуже рідко на вулканічному горбогір’ї Закарпатської низовини).
Репрезентативність: В. Ступінь збереженості: В.
Присутність рідкісних та зникаючих видів: з Червоної книги України – Oxyria digyna, Primula minima, Saxifraga carpatica, S. oppositifolia; з Резолюції 6 Бернської конвенції – не виявлені; з додатків II, IV Оселищної Директиви – не виявлені.
Загрози: рекреаційне навантаження, безпосереднє прилягання до осипищ туристичних
стежок і маршрутів, нерегульований пішохідний та екстремальний туризм; забір каменю, розробка осипів під каменоломні.
Менеджмент: стабільний в умовах невтручання.
Автори: І.І. Чорней, Р.Я. Кіш, О.Є. Ходосовцев.
