Біотопи України

EUNIS: Н1 Terrestrial underground caves, cave systems, passages and waterbodies / Підземні печери, печерні системи, печерні проходи та водойми.
Резолюція 4 Бернської конвенції: Н1 Terrestrial underground caves, cave systems, passages and waterbodies / Підземні печери, печерні системи, печерні проходи та водойми
Додаток І Оселищної Директиви: 8310 Caves not open to the public / Печери, які закриті для відвідування.
UkrBiotop: Н:2.114 Затінені хазмофтні угруповання в комплексі з лишайниками та мохоподібними.
Зелена книга України: –

Синтаксономія: –

Характерні види: лишайники – Botryolepraria lesdainii, Bagliettoa baldensis; мохоподібні – Fissidens bryoides; водорості – Mychonostes homosphaera; комахи – Oncopodura hamata; павукоподібні – Nemastoma caecum; ракоподібні – Canthocamptus subterraneus,
Titanethes albus, Ligidium caecum; кажани – Rhinolophus ferrumequinum, Rhinolophus hipposideros, Myotis blythii, M. myotis, M. bechsteinii, M. nattereri, M. emarginatus, Plecotus
austriacus та ін.

Структура: У зв’язку з різким градієнтом затінення, рослини зростають лише біля входів у печеру. Печери є оселищем багатьох видів кажанів. Основу біоти печер формує специфічна гіпогейна фауна, що включає види суходільного (троглобіонти) та водного (стигобіонти) середовища. Характерними є ракоподібні (22 види), колемболиогохвістки (11 видів), жуки (11 видів), нематоди тощо.

Екологічні умови. Природні карстови утвори (печери, колодязі, шахти) мають різну протяжність (від кількох десятків чи сотень до кількох кілометрів), висоту залів (від кількох до сотні метрів), часто формують лабіринти. У Криму вони розміщені у верхньоюрських вапняках, на Поділлі – у вапнякових та гіпсових відкладах, що мають натічні форми (сталактити, сталагміти), часто по дну протікають потічки та ріки, наявні озера та водоспади. Лімітуючим фактором печер є відсутність освітлення. Температура печер 8,1–12,0 °С і висока вологість (70–90%). Кількість печер в Україні понад 1100, а великих – 72, серед яких найбільші на Поділлі: Оптимістична (понад 260 км), Озерна (140), Попелюшка (91), Млинки (близько 50), Кришталева (23), а у Криму – Кизил-Коба (близько 17).

Поширення: в Європі – всі біогеографічні регіони, найчастіше в Альпійському і Середземноморському; в Україні – Карпатсько-Альпійська гірська, Центральноєвропейська та Евксинська провінції. Карстові печери характерні для Карпат, Поділля, Буковини (включаючи Покуття), Гірського Криму (Ялтинське і Центральне карстове плато, Чатир-Даг, Довгоруківська яйла, Карабі-Яйла), Причорномор’я (р-н Одеси, Тарханкут).

Репрезентативність: А. Ступінь збереженості: А.

Присутність рідкісних та зникаючих видів: з Червоної книги України – Barbastella barbastellus, Myotis blythii, M. myotis, M. bechsteinii, M. nattereri, M. emarginatus, M. mystacinus, M. brandtii, M. daubentonii, Plecotus auritus, Rhinolophus hipposideros, Rh. ferrumequinum; з Резолюції 6 Бернської конвенції – Rh. ferrumequinum, Rh. hipposideros, Myotis blythii, M. myotis, M. bechsteinii, M. emarginatus, B. barbastellus; з додатків II, IV Оселищної Директиви – Barbastella barbastellus, Eptesicus serotinus, E.nilssonii, Myotis blythii, M. myotis, M. bechsteinii, M. nattereri, M. emarginatus, M. mystacinus, M. brandtii, M. daubentonii, Plecotus auritus, Rhinolophus hipposideros, Rh. ferrumequinum.

Загрози: неконтрольований (дикий) спелеотуризм.

Менеджмент: біотоп стабільний в умовах невтручання.

Автори: Я.П. Дідух, А.-Т.В.Башта.