Біотопи України

 

Характерні види: біотопи діагностуються домінуванням Vaccinium myrtillus. Всього характерних видів – 1; порогове значення – 1.

Структура: домінанти трав’яно-чагарничкового ярусу – Deschampsia cespitosa, Homogine alpina, Vaccinium myrtillus, V. vitis-idaea; домінанти мохово-лишайникового ярусу – Cetraria islandica, Hylocomium splendens, Polytrichum commune.

Екологічна характеристика. Біотопи мають інтразональне поширення, але концентруються переважно у верхньому лісовому і субальпійському поясах. Представлені на схилах різних експозицій на полонинах і середлісових луках, на привершинних схилах, плоских вершинах і хребтах. Ґрунти дерново-буроземні, містять багато органічних решток, щебенисті, кислі. Похідні чорничники формуються на місці зведених угруповань смереки, сосни гірської, душекії, ялівцю та інших ценозів в місцях нинішнього і колишнього інтенсивного ведення полонинського господарства. Вони містять значну частку видів угруповань, на місці яких вони сформувались, проте зростає кількість світлолюбивих рослин монтанного елемента флори.

Поширення: в Європі – Альпійський біогеографічний регіон; в Україні – Карпатсько-Альпійська гірська провінція (усі гірські масиви).

Репрезентативність: А. Ступінь збереженості: В.

Присутність рідкісних та зникаючих видів: з Червоної книги України – Crocus heuffelianus, Hupersia selago, Gentiana punctata, Pseudorchis albida, Rhododendron myrtifolium; з Резолюції 6 Бернської конвенції – не виявлені; з додатків II, IV Оселищної Директиви – не виявлені.

Загрози: заготівля ягід, рекреаційне навантаження, безпосереднє прилягання заростей до туристичних стежок і маршрутів, нерегульований пішохідний та екстремальний туризм, внаслідок випасу трансформуються у щільнодернинні ценози.

Менеджмент: стабільний в умовах невтручання, останнім часом через припинення випасу площі біотопу збільшуються.

Автори: І.І. Чорней, Р.Я. Кіш, Д.М. Якушенко.