Український геоботанічний сайт

Біотопи України

М. МОРСЬКІ БІОТОПИ

М2 Зона псевдоліторалі

М2.1 Скелі та інші тверді субстрати в зоні псевдоліторалі

М2.1.2 Морські печери та гроти / Sea caves and overhangs

EUNIS: A1.44 Communities of littoral caves and overhangs / Угруповання прибережних печер та гротів, A3.74 Caves and overhangs in infralittoral rock / Печери та гроти в зоні інфраліторалі.
Резолюція 4 Бернської конвенції: A1.44 Communities of littoral caves and overhangs / Угруповання прибережних печер та гротів.
Додаток І Оселищної Директиви: 8330 Submerged or partially submerged sea caves / Цілком або частково затоплені морські печери, 1170 Reefs / Рифи.
UkrBiotop: –
Зелена книга України: –

Синтаксономія: –

Характерні види: синьо-зелені водорості, деякі коркові червоні водорості – Peyssonnelia rubra, Rhodochorton purpureum, Hildenbrandia rubra; в глибині печер домінують безхребетні – Spongia spp., Mytilaster lineatus, Vermiliopsis infundibulum, Cliona vastifica, Actinia equina.

Структура: не виражена.

Екологічна характеристика. Угруповання морських печер і гротів Чорного моря, що представлені порожнинами різного генезису: абразійні, карстові, денудаційні та ін., але в основному їх типи комбіновані. По відношенню до сучасного рівня моря виділяються сухі (розташовані вище рівня моря), напівзатоплені (затоплення на різну глибину) і підводні порожнини. Таким чином, даний біотоп є комплексним і включає в себе як угруповання псевдоліторалі, так і супра- та субліторалі. Незважаючи на постійний зв’язок з морем, в печерах формуються специфічні умови та екологічні ниші, що дозволяють мешкати в них цілій низці організмів, що адаптувалися до життя в умовах обмеженого освітлення та дефіциту органічних речовин. Різке зменшення видового різноманіття, проективного покриття та біомаси гідробіонтів в печерних угрупованнях в міру віддалення від входу в печеру є однією з особливостей цьогооселища. Даний біотоп досі залишається одним з найменш вивчених в Україні, а наявні дослідження стосуються лише фауни печер та гротів, відомості про флору практично відсутні.

Поширення: в Європі – Атлантичний, Середземноморський, Чорноморський біогеографічні регіони (уздовж океанічних і морських берегів у т.ч. у басейні Середземного моря в місцях виходу скель, що створюють умови для появи печер та гротів); в Україні – Чорноморсько-Азовська степова підпровінція та Кримсько-Новоросійська підпровінція (наразі задокументовано більше 280 морських прибережних печер та гротів на узбережжі Чорного моря; біотоп трапляється на островах Зміїний та Березань, на Кримському півострові – Тарханкутський півострів, Південний берег Криму, район Карадагу, на скельних мисах Керченського півострова (м. Опук, м. Казантип тощо)).

Репрезентативність: В. Ступінь збереженості: А.

Присутність рідкісних та зникаючих видів: з Червоної книги України – не виявлені; з Резолюції 6 Бернської конвенції – не виявлені; з додатків II, IV Оселищної Директиви – не виявлені.

Загрози: ступінь збереженості досить високий, оскільки біотоп локалізований у важкодоступних місцях, однак, враховуючи темпи освоєння морського узбережжя, існує загроза трансформації та знищення цих специфічних екосистем.

Менеджмент: стабільний в умовах невтручання.

Автор: С.С. Садогурська.