Біотопи України

Характерні види: вищі судинні рослини – Empetrum nigrum, Eriophorum vaginatum, Listera cordata, Oxycoccus palustris, Pinus mugo, Vaccinium uliginosum; мохоподібні – Sphagnum spp. Всього характерних видів – 7; порогове значення – 4.

Структура: домінант чагарникового ярусу – Pinus mugo, поодиноко трапляється Picea abies; домінанти трав’яно-чагарничкового ярусу – Vaccinium myrtillus, V. uliginosum, Empetrum nigrum, Eriophorum vaginatum; домінанти мохово-лишайникового ярусу – Sphagnum spp.

Екологічна характеристика. Сфагнові сосняки приурочені до улоговин, сідловин, днищ, нижніх і верхніх льодовикових котлів, берегів потоків, терас, на схилах різних експозицій (здебільшого північних) з глибокими торф’янистими ґрунтами, на кам’янистих розсипищах з поверхневими ґрунтовими водами. Характерною рисою біотопу є наявність грубого шару торфу, суцільний сфагновий покрив з пригніченими чагарничками та травами і, незважаючи на бідний флористичний склад, значна кількість видів раритетних рослин. Сфагнові сосняки вирізняються розвинутим купинястим мікрорельєфом, що утворюється в результаті нерівномірного заростання сфагновими мохами кам’янистого субстрату, лежачих стовбурів і ґрунту. Трапляються невеликими ділянками в діапазоні висот 1400–1700 м н.р.м.

Поширення: в Європі – Альпійський біогеографічний регіон; в Україні – Мармаросько-Чорногірсько-Свидовецький округ Карпатсько-Альпійської гірської провінції.

Репрезентативність: А. Ступінь збереженості: В.

Присутність рідкісних та зникаючих видів: з Червоної книги України – Carex pauciflora, Huperzia selago, Linnaea borealis, Listera cordata, Lycopodium annotinum, Oxycoccus microcarpus; з Резолюції 6 Бернської конвенції – не виявлені; з додатків II, IV Оселищної Директиви – не виявлені.

Загрози: зміни гідрологічного режиму, випасання худоби.

Менеджмент: біотоп стабільний в умовах невтручання.

Автори: І.І. Чорней, А.І. Токарюк.