Біотопи України
Ч. ЧАГАРНИКОВІ ТА ЧАГАРНИЧКОВІ БІОТОПИ
Ч1 Криволісся хвойних видів
Ч1.1 Гірськососнове криволісся (жерепняки) / Subalpine pine krummholz
EUNIS: F2.4. Conifer scrub close to the tree limit / Хвойні чагарникові угруповання поблизу верхньої межі лісу.
Резолюція 4 Бернської конвенції: ‑
Додаток I Оселищної Директиви: 4070*Bushes with Pinus mugo and Rhododendron hirsutum (Mugo-Rhododendretum hirsuti) / Зарості з Pinus mugo та Rhododendron hirsutum (Mugo-Rhododendretum hirsuti).
UkrBiotop: Cубальпійське гірськососнове криволісся (жерепняки, Pinion mugo).
Зелена книга України: 79. Угруповання формації сосни гірської (Pinetа mugi).
Синтаксономія: Roso pendulinae-Pinetea mugo Theurillat in Theurillat et al. 1995, Junipero-Pinetalia mugo Boşcaiu 1971, Pinion mugo Pawłowski et al. 1928.
Характерні види: вищі судинні рослини – Athyrium distentifolium, Calamagrostis villosa, Campanula abietina, Homogyne alpina, Luzula sylvatica, Pinus mugo, Solidago alpestris, Sorbus aucuparia, Vaccinium myrtillus, V. vitis-idaea; мохоподібні – Hylocomium splendens, Pleurosium schreberi. Всього характерних видів – 13; порогове значення – 5.
Структура: домінант чагарникового ярусу – Pinus mugo, також трапляються Duschekia viridis, Salix silesiaca, а в нижній частині субальпійського поясу, на межі з лісовим – поодинокі особини Picea abies, Sorbus aucuparia; домінанти трав’яно-чагарничкового ярусу – Athyrium distentifolium, Calamagrostis villosa, Homogyne alpina, Luzula sylvatica, Vaccinium myrtillus, V. vitis-idaea; домінанти мохово-лишайникового ярусу – Cetraria islandica, Pleurosium schreberi, Pogonatum alpinum.
Екологічна характеристика. Біотоп формують монодомінантні субальпійські угруповання сосни гірської, у складі яких добре представлені види контактних з ними біотопів хвойних лісів та субальпійського високотравʼя. Трапляються на схилах різної експозиції та крутизни, у льодовикових котлах, на обвітрених плато й займають значні площі у субальпійському поясі. Приурочені до короткопрофільних сильнощебенистих ґрунтів з чітко вираженим дерновогумусовим горизонтом та ознаками оторфовування на елювії-делювії дрібнозернистих пісковиків і кристалічних порід. Для цих ґрунтів характерні висока кислотність з домінуванням алюмінію у вбирному комплексі. У рослинному покриві біотопу переважають оліготерми, гігрофіти, оліготрофи, ацидофіли. Площа ділянок залежить від висоти гірських масивів, експозиції схилів і характеру ґрунтів. На північних схилах суцільна смуга жерепняків ширша, ніж на південних. В Українських Карпатах вони поширені, переважно, у межах висот 1430–1750 м н.р.м. Найнижчі локалітети відомі з висоти 720 м н. р. м, найвищі сягають 2000 м н.р.м.
Поширення: в Європі – Альпійський біогеографічний регіон; в Україні – Мармаросько-Чорногірсько-Свидовецький округ Карпатсько-Альпійської гірської провінції (гірські масиви Горган, Чорногори, Чивчино-Гринявських гір та Мармароських Альп, незначні за площею фрагменти угруповань є на Полонинах Свидівця і Боржави-Красної).
Репрезентативність: А. Ступінь збереженості: В.
Присутність рідкісних та зникаючих видів: з Червоної книги України – Gentiana punctata, Huperzia selago, Listera cordata, Lonicera caerulea, Lycopodium annotinum, Pinus cembra, Rhododendron myrtifolium; з Резолюції 6 Бернської конвенції – не виявлені; з додатків II, IV Оселищної Директиви – не виявлені.
Загрози: трансформація ділянок біотопу через нерегульоване рекреаційне навантаження (витоптування), вирубування та спалювання жерепняків для розширення площі пасовищ, а також використання неорганізованими туристами як палива для вогнищ.
Менеджмент: стабільний в умовах невтручання.
Автори: І.І. Чорней, Р.Я. Кіш, Д.М. Якушенко.