Біотопи України
Т. ТРАВ’ЯНІ БІОТОПИ
Т6 Галофітні трав’яні біотопи
Т6.3 Вологі галофітні трав’яні біотопи
Т6.3.2 Вологі еугалофітні трав’яні біотопи на помірно засолених субстратах / Wet eu-halophyte grasslands on moderately saline substrata
EUNIS: A2.5 Coastal saltmarshes and saline reedbeds / Прибережні солончаки і засолені зарості очерету; D6 Inland saline and brackish marshes and reedbeds / Внутрішньоконтинентальні солончаки та солонуваті болота і зарості очерету; E6.22 Ponto-Sarmatic salt steppes and saltmarshes / Понтично-Сарматські засолені степи та засолені болота (марші).
Резолюція 4 Бернської конвенції: A2.5 Coastal saltmarshes and saline reedbeds / Прибережні солончаки і засолені зарості очерету; D6.1 Inland saltmarshes / Внутрішньоконтинентальні солончаки; E6.2 Continental inland salt steppes / Внутрішньоконтинентальні засолені степи (частково).
Додаток І Оселищної Директиви: 1340 Inland salt meadows / Континентальні засолені луки, 1410 Mediterranean salt meadows (Juncetalia maritimi) / Середземноморські засолені луки (Juncetalia maritimi), 1530*Pannonic salt steppes and salt marshes / Паннонські засолені степи та засолені болота (марші), 6420 Mediterranean tall humid herb grasslands of the Molinio-Holoschoenion / Середземноморські вологі високотравні луки Molinio-Holoschoenion (частково).
UkrBiotop: Е:1.413 Еугалофітні луки на солонцюватих та солонцевих ґрунтах.
Зелена книга України: –
Синтаксономія: Juncetea maritimi Br.-Bl. in Br.-Bl. et al. 1952, Juncetalia maritimi Br.-Bl. ex Horvatič 1934, Juncion maritimi Br.-Bl. ex Horvatič 1934; Festuco-Puccinellietea Soó ex Vicherek 1973, Scorzonero-Juncetalia gerardi Vicherek 1973, Juncion gerardi Wendelberger 1943, Carici dilutae-Juncion gerardii Lysenko et Mucina 2015.
Характерні види: вищі судинні рослини – Aeluropus littoralis, Agrostis stolonifera, Carex diluta, C. distans, C. extensa, Eleocharis uniglumis, Festuca regeliana, Glaux maritima, Juncus gerardii, J. maritimus, Limonim gmelinii, L. meyeri, Plantago maxima, Plantago cornuti, P. salsa, Scorzonera parviflora, Spergularia marina, S. salina, Taraxacum bessarabicum, Triglochin maritimum, T. palustre. Всього характерних видів – 21; порогове значення – 3.
Структура: домінанти трав’яного ярусу – Aeluropus littoralis, Agrostis stolonifera, Carex diluta, C. distans, C. extensa, Festuca regeliana, Juncus gerardii, J. maritimus, Limonium gmelinii, Plantago cornuti, Plantago salsa, Phragmites australis.
Екологічна характеристика. Біотоп формується на знижених ділянках річкових заплав і терас степової зони, у дельтах крупних річок, депресіях приморських територій, у тому числі островів та кіс, на ділянках з сезонним та нагінним підтопленням і помірним засоленням. Приурочений до лучно-болотних піщано-глинистих, черепашково-піщаних, піщано-мулистих, черепашково-мулистих та мулистих солонцевих і солончакуватих вогких ґрунтів. Засолення хлоридне, хлоридно-сульфатне, сульфатне, рідше – сульфатно-содове, часом приєднується карбонатне. Розвиваються також на вторинно засолених вологих ділянках внаслідок антропогенного впливу (випасання, витоптування).
Поширення: в Європі – Континентальний, Степовий, Паннонський, Чорноморський, Середземноморський біогеографічні регіони; в Україні – Саратський, Дунайсько-Дністровський, Одеський, Бузько-Інгульський, Нижньодніпровський, Дніпровсько-Азовський, Приазовський, Присиваський, Центральнокримський та Керченсько-Таманський округи Чорноморсько-Азовської степової підпровінції, фрагментарно в інших округах цієї ж провінції та більшості лівобережних округів Східноєвропейської лісостепової провінції.
Репрезентативність: В. Ступінь збереженості: В.
Присутність рідкісних та зникаючих видів: з Червоної книги України – Orchis palustris, Limonium tschurjukiense, Bupleurum tenuissimum; з Резолюції 6 Бернської конвенції – не виявлені; з додатків II, IV Оселищної Директиви – не виявлені.
Загрози: надмірний випас, інвазії адвентивних видів рослин.
Автори: Т.П. Дзюба, А.А. Куземко.