Біотопи України

Характерні види: вищі судинні рослини – Aquilegia nigricans, Astrantia major, Cirsium erisithales, Cortusa matthioli, Euphrasia picta, Festuca carpatica, Galium bellatulum, Heracleum sphondylium, Primula elatior, Ranunculus oreophilus, Rhinanthus alpinus, Saxifraga paniculata, Scabiosa columbaria, Thymus pulcherrimus, Veronica urticifolia. Всього характерних видів – 15; порогове значення – 7.

Структура: домінант трав’яного ярусу – Festuca carpatica.

Екологічна характеристика. Ендемічні для Карпат угруповання, що трапляються на вапнякових породах у депресіях, ущелинах між скелями, під скелями в місцях акумуляції уламкового матеріалу. Приурочені до вологих, добре дренованих нейтральних або злегка базифільних сильноскелетних малопотужних карбонатних ґрунтів, на стрімких південних або східних схилах (від 10–20º до 40–55º) у монтанному та субальпійському поясах (1450–1780 м н. р. м.). Основне флористичне ядро формують монтанні та альпійські види, серед яких багато ендемічних.

Поширення: в Європі – Альпійський біогеографічний регіон; в Україні – Мармаросько-Чорногірсько-Свидовецький округ Карпатсько-Альпійської гірської провінції (гірські масиви Свидовця, Чивчинських гір та Мармароських Альп).

Репрезентативність: В. Ступінь збереженості: В.

Присутність рідкісних та зникаючих видів: з Червоної книги України – Aconitum jacquinii, Anemone narcissiflora, Aquilegia nigricans, Aster alpinus, Epipactis atrorubens, Gentiana laciniata, Gymnadenia conopsea, Lilium martagon, Traunsteinera globosa; з Резолюції 6 Бернської конвенції – не виявлені; з додатків II, IV Оселищної Директиви – не виявлені.

Загрози: сильватизація місцезростань, нерегламентована рекреація, надмірний випас.

Менеджмент: стабільний в умовах невтручання.

Автори: І.І. Чорней, Д.М. Якушенко, Р.Я. Кіш.