Український геоботанічний сайт

Біотопи України

Т. ТРАВ’ЯНІ БІОТОПИ

Т2 Мезофітні трав’яні біотопи

Т2.3 Мезофітні луки сінокісного використання

Т2.3.1 Рівнинні та низькогірні сінокісні луки / Low and medium altitude hay meadows

EUNIS: E2.2 Low and medium altitude hay meadows / Рівнинні та низькогірні сінокісні луки.

Резолюція 4 Бернської конвенції: E2.2 Low and medium altitude hay meadows / Рівнинні та низькогірні сінокісні луки.

Додаток І Оселищної Директиви: 6510 Lowland hay meadows (Alopecurus pratensis, Sanguisorba officinalis) / Низинні сінокісні луки (Alopecurus pratensis, Sanguisorba officinalis).

UkrBiotop: Е1.22 Луки на багатих дерново-глейових, лучних ґрунтах.

Зелена книга України: –

Синтаксономія: Molinio-Arrhenatheretea Tx. 1937, Arrhenatheretalia elatioris Tx. 1931, Arrhenatherion elatioris Luquet 1926.

Характерні види: вищі судинні рослини – Arrhenatherum elatius, Bistorta officinalis, Briza media, Campanula patula, Centaurea jacea, Cruciata glabra, Festuca rubra agg., F. pratensis, Galium boreale, Galium mollugo, Helictotrichon praealtum, H. pubescens, Leucanthemum vulgare, Pimpinella saxifraga, Polygala vulgaris, Lotus corniculatus agg., Plantago lanceolata, Ranunculus acris, Rumex acetosa, Trifolium pratense. Всього характерних видів – 20; порогове значення – 5.

Структура: домінанти трав’яного ярусу – Arrhenatherum elatius, Festuca rubra agg., Festuca pratensis, Poa pratensis.

Екологічна характеристика. Мезофітні і ксеромезофітні переважно заплавні луки, що формуються найчастіше на рівнинних та злегка підвищених ділянках центральної частини річкових заплав, рідше на рівнинних ділянках прируслової або на рівнинних та підвищених ділянках притерасної заплави, які слабо та нетривало заливаються повеневими водами. Дуже рідко поза заплавами у верхніх та середніх частинах пологих схилів терас річкових долин. Приурочені до ділянок з дерновими або лучними суглинистими та супіщаними ґрунтами, збагаченими на поживні речовини, у позазаплавних умовах – на ділянках із дерново-підзолистими, рідше дерновими супіщаними ґрунтами в умовах сінокісного або рідше комбінованого використання.

Поширення: в Європі – найбільше поширення мають в Континентальному та Бореальному біогеографічних регіонах, значно менші площі займають в Альпійському, Паннонському, Середземноморському, Атлантичному, Степовому біогеографічних регіонах; в Україні – Центральноєвропейська широколистянолісова, Східноєвропейська лісова, Паннонська лісостепова, Карпатсько-Альпійська гірська, Східноєвропейська лісостепова провінції, дуже рідко у Понтичній степовій провінції (північні округи).

Репрезентативність: А. Ступінь збереженості: В.

Присутність рідкісних та зникаючих видів: з Червоної книги УкраїниColchicum autumnale, Dactylorhiza incarnata, D. maculata, D. majalis, Dianthus pseudoserotinus, Fritillaria meleagroides, Gymnadenia conopsea, G. densiflora, G. odoratissima, Gladiolus imbricatus, G. tenuis, Iris sibirica, Malaxis monophyllos, Orchis coriophora (як Anacamptis coriophora), Orchis mascula, O. militaris, O. morio (як A. morio), O. palustris (як A. palustris), O. signifera, O. ustulata (як Neotinea ustulata), Pedicularis exaltata, Platanthera bifolia, Saxifraga granulata, Traunsteinera globosa; з Резолюції 6 Бернської конвенціїOstericum palustre (як Angelica palustris); з додатків II, IV Оселищної ДирективиOstericum palustre (як Angelica palustris).

Загрози: переведення сіножатей у пасовища та орні землі, зміна гідрологічного режиму внаслідок гідробудівництва, припинення традиційного менеджменту з наступним заростанням деревно-чагарниковою рослинністю.

Менеджмент: збереження традиційного менеджменту – одно-двохразове викошування травостою з чергуванням термінів укосів по роках.

Автор: А.А. Куземко