Український геоботанічний сайт

Біотопи України

М. МОРСЬКІ БІОТОПИ

М3 Зона супраліторалі

М3.1 Скелі та інші тверді субстрати в зоні супраліторалі

М3.1.1 Угруповання синьо-зелених водоростей та лишайників в зоні супраліторалі / Cyanobacterial and lichen communities in supralittoral zone

EUNIS: B3.1 Supralittoral rock (lichen or splash zone) / Скелі в зоні супраліторалі (зона лишайників або зона заплеску хвиль).
Резолюція 4 Бернської конвенції: –
Додаток І Оселищної Директиви: 1170 Reefs / Рифи.
UkrBiotop: В:3.1111 Супраліторальні скелі, валуни з наявністю лишайників (Крим).
Зелена книга України: –

Синтаксономія: Verrucarietea maurae Drehwald 1993, Verrucarietalia maurae Drehwald 1993, Caloplacion marinae Klement 1955; Entophysalidetea deustae Giaccone in Bültmann et al. 2015, Pleurocapsetalia gloeocapsoidis Ercegovic 1932, Scopulonemion hansgirgiani Ercegović 1932; Hormathonemion violaceonigri Ercegović 1932.

Характерні види: синьо-зелені водоростіCalothrix scopulorum, Entophysalis granulosa, Gloeocapsa crepidinum, G. punctata, G. turgida, G. varia, Gloeothece confluens, Lyngbya gaardneri, L. halophila, L. rivulariarum, Microcystis pulverea f. inserta, Plectonema battersii, P. golenkinianum, Pleurocapsa entophysaloides; лишайники Collemopsidium halodytes, Flavoplaca communis, Hydropunctaria maura, H. amphibia, Lichina confinis, Flavoplaca communis, F. geleverjii, Xanthocarpia aquensis.

Структура: домінанти лишайникового ярусуCollemopsidium halodytes (нижня чорна зона супраліторалі), Flavoplaca communis (верхня оранжева зона супраліторалі).

Екологічна характеристика. У безприпливних Чорному й Азовському морях зона супраліторалі розташована вище рівня вітрового нагону води і лише зволожується бризками прибійних хвиль. Серед організмів, які витримують екстремальні умови існування в супраліторалі (висока інсоляція, різкі і значні сезонні і добові перепади температури, сукупний вплив солоної і прісної води тощо), слід особливо виділити синьозелені водорості (Cyanoprocaryota) та лишайники, які за рахунок масового розвитку на твердих субстратах (скелі, валуни, штучні конструкції) формують так званий «чорний пояс». Зрідка можуть траплятися деякі зелені водорості.

Поширення: в Європі – Атлантичний, Середземноморський, Чорноморський біогеографічні регіони (в місцях наявності твердих ґрунтів в зоні зволоження бризками прибійних хвиль); в Україні – Чорноморсько-Азовська степова підпровінція та Кримсько-Новоросійська підпровінція (узбережжя Чорного та Азовського морів, в місцях наявності твердих ґрунтів в зоні зволоження бризками прибійних хвиль).

Репрезентативність: А. Ступінь збереженості: В.

Присутність рідкісних та зникаючих видів: з Червоної книги України – не виявлені; з Резолюції 6 Бернської конвенції – не виявлені; з додатків II, IV Оселищної Директиви – не виявлені.

Загрози: забудова та укріплення прибережної зони, надмірне рекреаційне навантаження, засмічення твердим сміттям. Враховуючи еврибіонтність синьозелених водоростей та їхню спроможність формувати альгоценози на будь-якому (навіть штучному) субстраті, специфічні загрози для них невідомі. Проте, ліхенобіота, представлена вузькоспеціалізованими видами, у складі цього біотопу зазнає антропогенного впливу, що викликає її трансформацію та зникнення.

Менеджмент: стабільний в умовах невтручання.

Автори: С.С. Садогурська, І.І. Мойсієнко, О.Є. Ходосовцев.